Вітаємо з ювілеєм !
7 жовтня виповнюється перших 60 років Леоніду Віталійовичу Крупельницькому, кандидату технічних наук, доценту кафедри обчислювальної техніки ВНТУ! Є нагода навести деякі факти з біографії ювіляра.
Дитинство Леоніда пройшло в Барському районі Вінницької області. Його батько Віталій – солдат-фронтовик, а згодом головний економіст хлібоприймального підприємства, а мати Євгенія – ланкова, потім технік-лаборант. Батьки вкладали в сина свою любов, розвивали природні здібності. Леонід закінчив Войнашівську середню політехнічну школу з золотою медаллю. Тричі був переможцем обласних і республіканської олімпіад з математики та фізики. Закінчив заочну фізико-математичну школу при факультеті кібернетики Київського державного університета імені Т.Г. Шевченка.
Леонід захоплювався фізикою, радіо та конструюванням моделей ракет. Тож коли в Вінницькому політехнічному інституті відкрилась нова спеціальність «Конструювання та виробництво радіоапаратури» – поступив в 1979 році на радіотехнічний факультет, який закінчив з червоним дипломом. Під час навчання займався наукою і жив насиченим студентським життям. Був переможцем Всесоюзного студентського конкурсу наукових робіт з програмування в Єревані з роботою «Оптимізація функцій багатьох змінних методом випадкового пошуку з послідовними звуженнями границь невизначеності». В студентському будівельному загоні працював на далекосхідному Сахаліні. Виступав в студентському театрі естрадних мініатюр «Мікрофон» та був одним із засновників і сценаристом одного з перших політклубів «Аргумент», де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Іриною. Службу в армії закінчив офіцером запасу.
Наприкінці свого навчання в інституті познайомився з видатним науковцем – Олексієм Петровичем Стаховим і його учнем – Олексієм Дмитровичем Азаровим, з їх ідеями застосування кодів Фібоначчі і «золотої пропорції» в аналого-цифрових перетворювачах. За їх рекомендацією почав з 1984 року працювати інженером-конструктором в відділі обчислювальних систем СКТБ «Модуль» ВПІ саме над цією тематикою. Молодий колектив науковців і розробників, які зібрали тоді начальник відділу В’ячеслав Іванович Моісеєв та завідувач сектором Віктор Ярославович Стейскал на довгі 30 років став підтримкою Леоніду Віталійовичу в його багатогранній інженерній діяльності. Як схемотехнік, розробив аналогові швидкодіючі високоточні пристрої, реалізував їх в гібридних мікросхемах перетворювачів код-струм, підсилювачів струму, пристроїв вибірки-зберігання, термостатованих джерел опорної напруги, тощо. Як системотехнік запропонував десятки оригінальних рішень для АЦП та ЦАП, що самокоригуються та систем на їх основі. Знаковими стали такі розробки як: перший в СРСР мікропроцесорний 18-розрядний самокоригований САЦП-МК3, швидкодіючі АЦ-перетворювачі спеціального призначення САЦП-015, багатоканальні 24-розрядні перетворювачі аналогових сигналів ПАСМ-128 для сейсморозвідки, аналізатори параметрів звукових трактів АПЗТ, аналого-цифрові системи акустичної локації з фазованими решітками тощо.
Кандидатську дисертацію «Аналогові пристрої АЦП, що самокоригуються, для систем опрацювання низькочастотних сигналів» Л.В.Крупельницький захистив в 1994 році під керівницвом О.Д.Азарова, ставши першим його захищеним аспірантом. Творчий зв’язок з науковим керівником підтримувався всі роки праці в СКТБ, під час роботи за сумісництвом на кафедрі ОТ з 1994 по 2013 роки, після переходу на кафедру.
В середині 1990-років постала проблема виживання колективів-розробників, які залишились без підтримки оборонної тематики та повинні бути конкурувати з закордонною елементною базою й високотехнологічним обладнанням. В цей час Л.В.Крупельницький, як керівник науково-технічного сектора з 20-ти розробників, разом з начальником відділу В.Я.Стейскалом розпочинають розробки в новій, технічно насиченій галузі телерадіомовлення. Тут згодилась радіотехнічна освіта, досвід попередньої колективної роботи над складною тематикою. Розпочали з високоточних вимірювань параметрів каналів і трактів звукового мовлення, згодом підключились розробки цифрових телефонних інтерфейсів, супутникових систем точного часу, матричних відео аудіо комутаторів, багатоканальних автоматичних регуляторів рівня звукових сигналів для кабельного телебачення, комп’ютерних моніторингових і рекламних систем. Як головний конструктор-системотехнік Леонід Віталійович разом з колегами створюють унікальні для України аналого-цифрові системи.
Серед них – 5-канальні системи заміни зарубіжної реклами для кабельного ТБ «Аллігатор-5+» (краща вітчизна розробка у сфері кабельного, супутникового ТВ та широкосмугових послуг – виставка EEBC-2005), система офіційного телерадіомоніторингу для багатоканального приймання, запису, зберігання та автоматизованого аналізу змісту телерадіопрограм (моніторинговий центр Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення). Ці та інші розробки для телерадіомовлення описані в Каталозі розробок НТЦ «Аналого-цифрові системи” https://ot.vntu.edu.ua/https://ot.vntu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/01/katalogazs-ukr.pdf
Після переходу на постійну роботу на кафедру Л.В. Крупельницький продовжує свою науково-технічну діяльність. Він був науковим керівником і відповідальним виконавцем 15 госпдоговірних та трьох великих бюджетних НДР з 2015 по 2020 роки. Відповідальний виконавець грантової тематики Вінницької ОДА в 2017 і 2018 роках.
Л.В.Крупельницький є автором близько 150 наукових праць. З них – 2 монографії, 4 публікації в БД Scopus, біля 30-ти наукових статей , 45 патентів, навчальні посібники, тези наукових конференцій тощо. В процесі впровадження вимірювально-інформаційних систем підготовлено відповідні Методики метрологічної атестації 5 різновидів систем, за якими отримано Державні свідоцтва метрологічної атестації, розроблено і зареєстровано 2 Технічні умови України.
В 2016-2020 роках Л.В. Крупельницький був заступником завідувача кафедри ОТ з організаційної роботи. Були розроблені нові освітньо-професійні програми і навчальні плани підготовки бакалаврів за освітніми програмами «Комп’ютерна інженерія» та «Системне програмування», підготовки магістрів та докторів філософії за освітньою програмою «Комп’ютерна інженерія» спеціальності 123 «Комп’ютерна інженерія». Готував матеріалів для їх впровадження й акредитації. Сформував сертифікатні програми з вибіркових дисциплін кафедри. Значно виросла і модернізувалась лабораторна база. Зміцнився кадровий склад кафедри.
Студентам Леонід Віталійович цьогоріч викладає дисципліни «Вступ до фаху», «Комп’ютерна електроніка», «Електроніка комп’ютерних систем», «Цифрова обробка сигналів», «Перетворювачі форми інформації з ваговою надлишковістю», «Аналого-цифрові системи». Лекції, лабораторні роботи, курсові і дипломні проекти під керівництвом викладача поєднують широкі професійні знання, досвід розробника, менеджера, людяність і оптимізм.
Наш ювіляр щиро любить життя, його підтримує сім’я, радує маленька онучка Софія Віталіївна. То ж побажаємо і ми здоров’я, оптимізму, нових сподівань і звершень!